До головної... |
Золота Доба 2007, №5 (6). ПОЕЗІЯ Ладо Гегечкори. |
БЕРСЕРКИ Кріз пальці скручені дерев, Світив на землю повний місяць, I заричавши, наче лев, В свою свідомість занурися, Відкрий свою звірячу суть, Знайди таємне, третє око, Що є в душі твоїй глибоко, Де серце пазурі гризуть. Тобі вдалося, вмить звершилось, I місяць хижий враз померк, Тебе, мене і нам подібних Назвали іменем - берсерк. Тепер ми воїни безсмертні, Які кохають тільки смерть, Пророки слова мудрих предків, Що ворогів прогонять геть. Безстрашні в битві, чесні в вірі, Перунів полк дітей Землі, Ми сенс життя знайшли у тому, Щоб його втратить назавжди. За Вкраїну, за свободу й віру, Ми йдемо із вами знову в бій, Щоб загинути за правду щиру, Але ворога прорвати стрій, Не плач Вкраїно, сліз не треба, Так ми помремо, як і всі... Зкінчились сльози, я - берсерк. Не вартий я твоєй сльози. ТРИЗНА Стяг синьо-жовтий у небі горить, Рать Перунову ведучі до бою, Гетьман вказав булавою на схід, Кожен козак має бути Героєм, Рвуться хоробро берсерки у бій, Ріжуть повітря онуки Стрибога, Вої хоробрі святої землі, Б'ються з вовками чужого пророку! Оком орлиним з Карпатських хребтів, Наче батько, на блудного сина, В бік візантійських зрадливих церків, Грізно взирає сварожа дружина. Крізь неосяжні поліські степи, Там, де посів на престолі Ярило, В славу своїх православних Богів, Нас поведе Богом даний Гатило. |
2007 |
|