• Новини
• Спонcорам
• Бiблiотека
• Автори
• Пiдприємство

Редакція — Усім

Додаток 2.6

До Листа

Вих. № ЗП-МФУ-001 від "24" січня 2022 р.

"Щодо надання державного фінансування

з метою реалізації норм чинного Законодавства України"

Про забезпечення функціонування української мови як державної, ЗАКОН УКРАЇНИ

Щодо норм Закону України

"Про забезпечення функціонування української мови як державної", далі Закон 1.

01 Даний Закон 1 дуже ретельно прописує/регламентує де і як повинна використовуватися українська мова та інші мови, але ж в ньому нема жодного слова про фінансування діяльності та фінансову підтримку тих громадян України, хто працював на державу Україну, хто сплачував податки, хто має низку прав як громадянин України.

Відсутність фінансової підтримки тих громадян, хто, будучи прив’язані до використання лише українською мови як державної, суттєво втрачає свої можливості діяльності, для яких українська мова не є рідною і хто не може працювати та приймати участь у діяльності в тих сферах, в яких застосовується виключно і тільки українська мова.

Наведемо приклади.

02 В Законі 1 в пункті 1 статті 6. Обов’язок громадянина України володіти державною мовою розділу II Українська мова та громадянство України вказано, цитуємо:

"Кожний громадянин України зобов’язаний володіти державною мовою."

В тій же статті в пункті 3 вказано, цитуємо:

"Держава організовує безкоштовні курси української мови для дорослих та забезпечує можливість вільно опанувати державну мову громадянам України, які не мали такої змоги."

Однак для реалізації можливості вивчати українську мову треба не тільки організувати безкоштовні курси української мови для дорослих, але ще забезпечити відповідні виплати "на життя", тому що громадянину України, який не володіє державною мовою і внаслідок цього позбавлений права на працю, треба мати якійсь кошти на життя.

Цього Закон 1 не передбачає

03 В Законі 1 взагалі не передбачено фінансування якихось заходив щодо реалізації його положень.

Роздивимось норми, яки стосуються друкованих засобів масової інформації, що має велике значення в контексті нашої справи.

Так, як буде наведено нижче, Закон1 зобов’язує виконувати норми щодо забезпечення функціонування української мови як державної, але поширює виконання цих норм навіть на ті сфері життя громадян України, в яких гарантується вільний вибір методики дій, серед іншого і вільний вибір мови, за допомогою якої здійснюється ця діяльність.

Деякі норми Закону 1 намагаються регламентувати навіть поточні справи підприємств, заважаючи реалізувати право на прибуток, отримати його, тобто реалізувати те, ради чого ці підприємства створювалися.

04 Наведемо повністю статтю 25. Державна мова у сфері друкованих засобів масової інформації Закону 1, цитуємо:

"1. Друковані засоби масової інформації в Україні видаються державною мовою.

Обов’язковий примірник документів, передбачений частиною третьою цієї статті, у такому разі виготовляється, публікується і доставляється відповідною мовою."

05 Щодо виконання пункту 1.2. статті 25 Закону 1.

Технологічний процес випуску Видань має особливості, яки заперечують виконання цього пункту.

Так, за 22 роки випуску Видань, склалася аудиторія, яка купує і читає Видання російською мовою.

Зауважимо, серед читачів Видань є як російськомовні, так і україномовні громадяни України, для яких російська мова, як мова технічного або наукового видання, навіть краще, ніж українська.

Для Редакції, для якої випуск Видань стабільний за об’ємом реалізації, а, значить, ї за доходом, зупинення випуску Видань, це означає зупинення отримання доходу.

Перехід к випуску україномовної версії водночас с випуском російськомовної версії неможним за фінансовими причинами — оскілки випуск обох версій водночас — це подвоєння витрат, при цьому не може бути гарантованим подвоєння доходу.

Випуск україномовної версії замість випуску російськомовної версії — порушення прав громадян України, та комерційний ризик, до якого примусово схиляють норми Закону 1 всупереч іншим нормам чинного Законодавства України.

Нагадуємо, Видання не є рекламними, вони існують на кошти від реальної реалізації.

06 Щодо виконання пункту 1.2. статті 25 Закону 1.

Технологічні особливості процесу передплати дуже наочно демонструє стації із ДП "Преса".

Свого часу — 22 роки тому Редакція вклала власні оборотні кошті в оплату послуг ДП "Преса" з організацію передплати.

Після декількох років безповоротного вкладання коштів, об’єм передплати нарешті досяг рівня рентабельності в подальшому в передплату вкладалися кошті від доходу від реалізації.

Вимоги організувати нову передплату ще і україномовних видань додатково до рентабельної передплати на російськомовні видання, це вкладення додаткових коштів, що потребує пошуку додаткових джерел фінансування.

Оскільки держава гарантує відповідну допомогу, природно звернутися з прохання щодо фінансування до державних установ та підприємств, серед іншого — до ДП "Преса".

Однак гадати свої послуги безкоштовно ДП "Преса" відмовилась.

Більш того, відкликала передплату на російськомовні видання, взагалі залишаючи Редакцію без суттєвої сатини доходу, знищивши можливість випуску Видань.

Треба також відмітити, що навіть при наявності організованої передплати, це не означає виконання зобов'язань щодо виходу видань за передплатою.

Пояснимо.

Є читко визначене значення "нульової" рентабельності друкованого засобу — це мінімальний тираж помножений на редакційну вартість який дорівнює сумі вартості послуг типографії та вартості благі для друку.

Вартість тиражу, нижчого за вартість визначеного таким чином "базового" тиражу, не буде меншої за вартість базового. Тобто вартість одного екземпляра журналу українською мовою буде дорівнювати вартості базового тиражу російською мовою.

Прийняти договірні зобов’язання надрукувати один, два десять екземплярів журналу при собі вартості 20000, 10000, 5000 грн.? Це нісенітниця. Авжеж цього потребує автор цього Закону 1.

При цьому при передплати нового видання, в нашому випадку українськомовного, кількість передплатників за маркетинговою статистикою принципово не може бути такою, що друк такого видання стане прибутковим.

Рубіж прибутковості — це три роки мінімум випуску видань при безповоротному вкладенні коштів.

Саме на такий термін фінансування з боку держави розраховує Редакція.

Нагадуємо. Редакція вже все це пройшла, коли починала працювати на ринку друкованих засобів масової інформації.

На жаль, автори таких законів, як Закон 1, нічого не розуміють ні в юриспруденції, ні в виробництві, ні в комерційної діяльності, ні в правах людини. Всі їх дії мають короткостроковий кон'юнктурний політичний характер.

07 Щодо виконання пункту 1.4. статті 25 Закону 1.

"У кожному місці розповсюдження друкованих засобів масової інформації друковані засоби масової інформації державною мовою мають становити не менше 50 відсотків назв друкованих засобів масової інформації, що розповсюджуються в цьому місці.

У місці розповсюдження друкованого засобу масової інформації, виданого іншою, ніж державна, мовою, розповсюджується такий засіб масової інформації державною мовою."

Зовсім нелогічна норма закону.

Якщо більшість громадян України розмовляє державної мовою, чому передбачається перебільшення іншомовних друкованих засобів масової інформації?

Чому власник "місця розповсюдження друкованих засобів масової інформації" винен всупереч принципу вільності підприємницької діяльності та,ймовірно, в збиток, при тому, що його мета — прибуток, купувати у видавця видання, в реалізації яких від не впевнений?

Хто компенсує йому збитки? Чому норми Закону 1 повинні виконуватися за його рахунок? Під загрозою штрафів.

08 Зауважимо.

Пункт 5 статті 25 Закону 1 має яскраво виражений дискримінаційний характер відносно російської мови.

Цитуємо;

"Вимоги частин першої, другої та абзацу другого частини четвертої цієї статті не поширюються на друковані засоби масової інформації, що видаються винятково кримськотатарською мовою, іншими мовами корінних народів України, англійською мовою, іншою офіційною мовою Європейського Союзу, незалежно від того, чи містять вони тексти державною мовою, та на наукові видання, мова яких визначається статтею 22 цього Закону."

В цьому пункті не просто ігнорується, а здійснюється навмисна дискримінація мов народів СРСР, на яких розмовляє значна частка громадян України, що відносять себе до росіян, білорусів, молдаван…

А за останні роки і абхазців, вірмен, азербайджанців, осетинів, узбеків, грузин та багатьох інших, для яких Україна стала другою матір’ю.

Причому ігнорується і той факт, що російська мова була в СРСР мовою міжнаціонального спілкування і старше покоління громадян і досі використовував її в цієї якості.

В чому переваги англійської мови, інших мов, серед іншого "офіційних" мов Європейського Союзу перед мовами народів України, яки відбудували цю країну, яки працювали на неї, сплачували податки? Що, англійці,німці, французи та таке інше, платили податки та працювали на Україну?

Ні. Тобто і переваг ніяких не можуть мати ані в чому.

Це навіть принизливо для громадян України, так схилятися перед іноземцями…

Таке ставлення до мов, не просто дискримінація, це ще и розпалювання міжнаціональної ворожнечі.

Особливо слід підкреслити, що в рамках цього пункту практично неможливий вихід Видань, яки існують 22 роки — журнал "Оуржие и Охота" и 18 років — журнал "Клинок" — цей пункт Закону 1 фактично їх знищує.

З умов відсутності фінансування з боку державі України україномовних видань.

09 В межах даного листа Редакція не розглядає положення Закону 1, які не стосуються безпосередньо випуску та реалізації друкованих засобі масової інформації.