|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
До головної... |
|
Золота Доба 2008, №1 (8). ПОЕЗІЯ Євгенiй Тимошенко. |
|
Дивак Дайте мені трохи снігу Коли надворі спекотно і гаряче Дайте мені трохи світла Коли небо закрили хмарища Дайте мені трохи дощу Коли спрагла земля просить зливи Ви дивуєтесь, що я зливи прошу Коли всі без неї щасливі? Бо іноді хочеться дива Коли життя повільне й страшне Бо диво, то дивная сила Що змінить все навколо себе Дайте мені трішки темряви Коли канделябри вже нікуди ставити Бо я-таки дивний і впертий І цього не змінить, не поправити… Одержимий реінкарнацією У чиєму тілі я прокинусь завтра? У чиїх обіймах, у чиєму сні? Деревом столітнім стану понад шляхом Чи розірве небо мій пташиний крик? Може, океаном, дивним і безмежним Стану, чи комахою - надто вже малим Може, як висока піднебесна вежа Чи я к бідна шхуна згину в глибині Може, стану співом, що лунає часом Може, шепотінням найдорожчих слів Може, як молитва сповнюсь покаянням Може, як прокляття лишуся німим У чиєму ж тілі, у чиєму ж часі У чиєму місці, при чиїй зорі Я злечу високо чи впаду востаннє Я збудую храм свій чи зруйную світ Вертиться довкола колесо Фортуни Я не маю грошей ставку щоб зробить Я поставлю душу, може, хто осудить А хтось зрозуміє дивний вибір мій... |
|
2008 |
 |
 |
 |
 |
 |