До головної...

Золота Доба 2007, №5 (6).


Марина Маслюк.


БЕЗСМЕРТЯ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ.

У кінець |  Попередня |  Наступна |  Зміст |  Повернутись...

...Але чи і ще у світі такий великий і стражденний народ. Вся наша історія - це постійна присутність у нашому домі незваних гостей. Всі хотіли запрягти в ярмо й поганяти нагайкою, але вільний дух народу постійно тлів під попелом неволі, а коли вже було зовсім несила терпіти, спалахувало полумія непокори й помсти. Триста з лишком літ конав ти, рідний мій народе, в кайданах.

Коли в огнях революціі запалала Росія і згорів престол царя, в украінського народу виникла надія, що зоря вільності засяі всім. Та знову обман, ніхто і не думав бачити украінський народ вільним. Були лише красиві, облудні слова. Виявилось, що ще довго по кривавій по дорозі нам іти у світі.

І знову настала тяжка година для украінців. Ніщо не болить, напевно, так довго, як пам'ять. Тіло гоіться, неприємності з часом забуваються, біди помалу відходять, а пам'ять... А пам'ять залишається. А може, то не вона, а душа людська не здатна забути. I скільки таких згорьованих душ, зневажених, скривджених, але не розтоптаних сталінськими репресіями і голодомором.

"Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша мене", - звертався Син Божий до Отця Небесного у Гетсиманському саду в ніч перед розп'яттям. Голгофа Христа - це шлях до неба, до безсмертя.

Але була й українська Голгофа. Інша. Вона нагадуе дантівське пекло. Шлях вів украінський народ його колами: фізичного і морального. Воля мільйонів ламалася об волю авангарду, - який знав краще, чого тим мільйонам треба. Віязниці, взагалі світ НКВД, - це окрема інституція, держава в державі, філія єдиної великої системи. Тут все регулюїться системою антилюдських правил: ліпше поламати ребра ста невинним, аніж пропустити одного винного. Тут усе заборонено. Людському розуму несила уявити масштаби злочинів. Сталінська влада цілком свідомо ліквідовувала мозок нації - творчу інтелігенцію. Хвиля репресій знищила три чверті украінських письменників: одних було розстріляно відразу, других - заслано на Соловки, інших - заметено колимськими снігами. Вела приховану громадянську війну з народом, силкуючись поставити його на коліна: в результаті голодомору загинуло близько дев'яти мільйонів людей. А це, власне, держава, рівновелика Київській Русі Володимира Мономаха за часів її розквіту. Проте сталіністи виявилися безсилими перед законами життя. Душа народу - незнищенна. Жива душа - жива нація.

Ми мріїмо, щоб наша держава стала країною, гідною своєї історії, своєї слави, свого величного імені. Щоб кожен з тих, хто ще народиться в Украіні, зміг з гідністю й повагою до себе сказати: "Я є украінець!"

2007

До початку |  Попередня |  Наступна |  Зміст |  Повернутись...